Теоретичні засади проблемно-пошукових методів навчання

Відомо що в складному і багатогранному процесі історичного розвитку суспільства виникали різні типи навчання, які відповідали рівню і характеру науки та потребам суспільного устрою. У сучасному суспільстві можна виділити два основних типи навчання – репродуктивний і проблемний (пошуковий), яки при наявності внутрішнього взаємозв’язку виконують різні завдання і здійснюються різними способами. Обидва вони – двосторонні, керовані, але діяльність учителя й учнів у них неоднакова. М.О. Махмутов у кожному з цих типів навчання встановлює різні методи навчання для вчителя і різні способи діяльності для учнів. У першому типі навчання метод учителя він визначає як «такий, за допомогою якого повідомляють і пояснюють», а діяльність учнів як «виконавчу і відтворюючу». У другому типі навчання метод роботи вчителя визначається термінами «пояснювально–спонукальний» і «спонукальний»; а діяльність учнів – «пошукова» і «частково-пошукова».

Розвиток науки, виробництва потребують масової підготовки людей, які відрізняються активністю, самостійністю, творчими здібностями. Найбільш відповідає цим потребам проблемне навчання

Проблемне навчання – це така організація процесу навчання, основа якої полягає в утворенні навчальному процесі проблемних ситуацій, визначені учнями проблем і їх самостійному або за допомогою вчителя розв’язанні.
Основними завданнями проблемного навчання є:

o     розвиток мислення, здібностей учнів, їх творчих умінь;

o     виховання активної творчої особистості, яка вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми;

o     засвоєння учнями знань, умінь, які- самостійно здобуті в ході активної пізнавальної діяльності.

Проблемне навчання (як і будь – яке інше навчання) може сприяти реалізації двох цілей:

1) сформувати в учнів необхідну систему знань, умінь та навичок;

2) досягти високого рівня розвитку школярів, розвитку здатності до самонавчання, самоосвіти.

Обидва ці завдання можуть бути реалізовані з великим успіхом саме при проблемному навчанні, оскільки засвоєння навчального матеріалу відбувається в ході активної пошукової діяльності учнів, у процесі розв’язання ними системи проблемно–пізнавальних завдань.

Провідна роль учителя у проблемному навчанні, а отже, і його роль у керуванні цим навчанням стає дедалі складнішою і вимагає глибоко продуманих засобів.Теоретичний аналіз пізнавальної діяльності учнів у проблемному навчанні, дані сучасної психології і досвід передових учителів показують, що керування повинно:

1) спрямовувати учня на правильне розв’язування пізнавальних задач на основі розвитку в процесі цього розв’язання його мислення і творчих здібностей;

2) сигналізувати про хибні шляхи, на які може стати учень, розв’язуючи задачу, виявляти суть помилок, які може зробити учень, і тим самим сприяти свідомій діяльності, спрямованій на вихід проблемної ситуацій;

3) надати учневі під час розв’язування пізнавальних задач допомогу, не позбавляючи його самостійності і не позбавляючи вольових зусиль, потрібних для розвитку пізнавальної активності;

4) підтримувати емоційний тонус учня, його впевненість, що він при достатній мобілізацій знань і здібностей зможе розв’язати поставлене перед ним завдання.
          Основною метою проблемного навчання є забезпечення активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, уміннями і а навичками, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей навчальних задач або завдань, за допомогою розв'язування пізнавальних, які не до кінця визначені. Наприклад, недостатні умови для одержання відповіді. Це цілком відповідає меті загальної середньої освіти.

Однак сьогодні проблемне навчання залишається більшою мірою теоретичною моделлю розвивального навчання, ніж ефективно реалізується на практиці як один з головних психологічних принципів розвивального навчання. Пов'язано це з тим, що основні ідеї і моделі проблемного навчання не доведені до педагогічно виправданої технології навчання.

Основний зміст технології проблемного навчання мають становити методи й прийоми, організаційні форми та засоби доцільного використання навчальних проблемних ситуацій, постановки і розв'язання навчальних проблем, способи пред'явлення вчителем, прийняття та розв'язання учнями проблемних задач.

Дослідження психологів (С.Л. Рубінштейн, Г.С. Костюк та ін.) переконливо доводять, що мислення, як правило, починається з проблеми чи запитання, з подиву чи нерозуміння, з протиріччя. Тобто, проблемна ситуація спонукає особистість до активного мислення. В теорії проблемного навчання основними поняттями є поняття «проблемне запитання», «проблемна задача», «проблемне зав дання», «проблемна ситуація».

Проблемне запитання, на відміну від звичайного, не передбачає простого пригадування або відновлення знань.

Проблемна задача — форма організації навчального матеріалу із заданими умовами і невідомими даними, пошук яких потребує від учнів активної розумової діяльності: аналізу факторів, з'ясування причин походження об'єктів, їх причинно-наслідкових зв'язків тощо.

Проблемне завдання передбачає вказівку учням про їх самостійну пошуково-пізнавальну діяльність, спрямовану на одержання необхідного результату.

Проблемна ситуація — стан розумового утруднення учнів, який створено спеціально вчителем за допомогою певних прийомів, методів і засобів.

Такі утруднення викликаються недостатністю раніше засвоєних учнями знань і способів діяльності для розв'язування пізнавальної задачі, завдання чи навчальної проблеми.

У дослідженнях A.M. Матюшкіна виділяються три головних компоненти проблемної ситуації:   

• невідоме відношення, що засвоюється спосіб або умова дії, що розкривається в проблемній ситуації,

• дія, необхідність виконання якої в поставленому завданні викликає потребу в новому знанні чи способі дії, які повинні бути засвоєні,

• можливість для учня здійснити аналіз умов поставленого завдання і засвоїти (відкрити) нове знання. Занадто важке або легке завдання не створює для учня проблемної ситуації. При цьомуучень повинен мати необхідні знання, вміння і досвід пошукової діяльності, певний рівень розвитку розумової активності.

Проблемно-діалогова форма організації навчання має переваги над іншими. Це пов'язано із наявністю спілкування — однією з ефективних форм активності. Діалог є провідною формою спілкування лише тоді, коли обидва партнери виявляють і зовнішню і внутрішню активність. Проблемно-діалогова ситуація сприяє організації пошукової пізнавальної активності, ініціює на цій основі повноцінну розумову діяльність учнів, що приводить до формування знань високого рівня, узагальнення та інтенсивного розвитку творчих здібностей особистості.

Як же організувати проблемно-пошуковий навчальний процес?

Організацію проблемно-пошукового навчального процесу доречно представити у вигляді послідовності узагальнених кроків:

Ø   Постановка проблеми.

Ø   Пошук фактів для кращого розуміння проблеми, можливих рішень.

Ø   Пошук ідей, причому їхня оцінка відкладається до повного
висловлення учнями.

Ø   Пошук рішення, при якому ідеї піддаються аналізу, оцінці, вибір
кращих з них.

Ø   Пошук визнання знайденого рішення.

Характеристика технології включає (на думку М. Левіної) такі якості, як ефективність навчання, його технологічність, своєчасність. Проблемними можуть бути все: лекція і розповідь, лабораторні і практичні заняття, семінари і співбесіди.

Дії технології проблемного навчання

Інформаційний блок - це не обов'язково розповідь учителя. Джерелом інформації можуть бути текст підручника, з яким учні працюють індивідуально або по групах, лабораторно-практична робота, звіт групи учнів про виконану ними дослідницьку роботу в позаурочний час, театралізована вистава, реферат. Умовами для успішної реалізації цієї технології є відкритість результатів навчання, досягнення яких заохочується; необхідно також пам'ятати, що рівень викладання має бути вищим, ніж рівень обов'язкового засвоєння; у процесі навчання необхідно забезпечити послідовність просування за рівнями. Виступаючи в ролі організатора навчального процесу на проблемній основі, учитель діє скоріше як керівник і партнер, чим як джерело готових знань і директив для учнів. У процесі підготовки до проблемного навчання вчитель повинен набути досвіду, що дає змогу йому:

1.       Уміти ставити перед класом навчальні завдання в зрозумілій для
дітей формі.

2.       Виконувати функцію координатора і партнера, допомагати окремим
учням і групам.

3.       Намагатися зіткнути учнів з проблемою і процесом її глибокого
дослідження, стимулювати творче мислення за допомогою запитань.

4.       Виявляти терпимість до помилок учнів у процесі пошуку власного
рішення.

Пропонувати свою допомогу чи адресувати до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає почувати безнадійність свого пошуку. 

Умови для побудови проблемного навчання

Умови для побудови проблемного навчання сформульовані і докладно охарактеризовані М. М. Левиною.

Першою умовою для побудови проблемного навчання є система структур, що розвиваються, навчальної інформації, що визначає розвиток навчальної діяльності. Іншими словами, навчальна інформація здобуває статус задачі, яку учень повинен буде розв'язати під керівництвом учителя.

Друга умова проблемного навчання передбачає можливість вибору способів її рішення. Причому необхідно пам'ятати про сполучення інтелектуальних дій і емоційної сторони пізнання.

Третя умова проблемного навчання — суб'єктивна позиція учня, усвідомлення і прийняття ним мети пізнання і самооцінка наявних засобів для рішення й одержання результатів.

Етапи пізнавальної діяльності

Основними етапами пізнавальної діяльності при вирішенні проблемної ситуації є наступні:

Ø усвідомлення проблеми

Ø вирішення проблеми у ході висунення гіпотез

Ø перевірка рішення.

На першому етапі учні зустрічаються з проблемою в ході проблемної ситуації. Усвідомлення проблеми залежить від побудови проблемної ситуації, від уміння дітей побачити розрив між відомим і невідомим, виділити протиріччя в інформації.

Другий етап — центральний — включає збір і аналіз даних, висування націй основі гіпотез, тобто прогнозованих результатів. Гіпотеза дозволяє зробити уявний перехід від того, що очевидно, до того, що варто знайти.

Третій етап — перевірка рішення. Це завершальний етап у вирішенні проблеми. Він включає оцінку гіпотези, правильності виконаних дій, представляє апробацію гіпотетичного рішення, аналіз і оцінку вірогідності отриманих результатів, їх адекватність основним теоретичним положенням науки і практики.

Проблемне навчання  передбачає послідовні й цілеспрямовані пізнавальні завдання, які учні розв'язують під керівництвом учителя й активно засвоюють нові знання.

Використання теоретичних та експериментальних завдань ще не робить навчання проблемним. Все залежить від вчителя на скільки йому вдається надати цим завданням проблемного характеру.

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно потребує роздумів над проблемою, викликає пізнавальний інтерес в учнів, спирається на попередній досвід і знання. Проблеми класифікують:

·            за галуззю і місцем виникнення;

·            за роллю в пізнавальному процесі;

·            за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметна - виникає в межах одного предмета і розв'язання засобами
і методами цього предмета;

2) міжпредметні   -   виникають   в   навчальному   процесі   в   результаті
міжпредметних зв'язків і зв'язку навчання з життям;

3) урочні - виникають безпосередньо на уроці, вирішуються колективно
або індивідуально під керівництвом вчителя;

4) позаурочні - виникають в процесі виконання домашніх завдань, у
позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішується переважно
індивідуально.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1)       основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку
(тему),   яка   активізує   пізнавальну   діяльність   учнів   щодо   всього
матеріалу уроку;

2)       допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного
розв'язання,   тому   вчитель  ділить   матеріал на  частини   і   ставить
допоміжні проблеми.

ІЦодо способів розв'язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальна - проблема, яку ставлять перед класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2) групова - вирішується окремою групою учнів.

3) індивідуальна - проблема яку ставить сам учень або вчитель, але
вирішує учень самостійно.

Важливий компонент проблемного навчання - проблемна ситуація - учень або колектив мають знайти і застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемні ситуації створюють різними способами;

1)       Зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами, які потребують
теоретичного обґрунтування. Зіткнення із зовнішніми невідповідностями між явищами викликає в учнів бажання пояснити їх, спонукує до активного засвоєння нових знань.

2)       Використання навчальних і життєвих ситуацій. Такі ситуації виникають під час виконання учнями практичних завдань у школі, вдома, в навчальній майстерні, під час спостереження за природою на пришкільній ділянці. У цих випадках учні самостійно доходять висновків.

3)       Постановкою дослідницьких завдань учням. Прикладом є будь-яка дослідна робота учнів у лабораторії, на пришкільній ділянці, на уроках з гуманітарних дисциплін. Потребує нових знань.

4)     Спонуканням учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, зіткненнями їх з життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти.

5)     Висуненням гіпотез і організацією їх дослідження.

6)     Спонуканням учнів до порівняння, зіставлення, протиставлення фактів, явищ, правил, дій, внаслідок яких виникають проблемні ситуації.

Проблемне навчання - один із засобів розвитку розумових сил учнів, їх самостійності та активності, творчого мислення. Забезпечує міцне засвоєння знань, робить навчальну діяльність захоплюючою, оскільки вчить долати труднощі.

Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов'язана з ідеєю активізації учбового процесу і учбової діяльності учнів. Навчання учнів готовим прийомам розумової діяльності - це шлях досягнення звичайної активності, а не творчої. Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковому, стихійному порядку, а системі розумових дій для вирішення не стереотипних задач.

Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблем. Якщо пошук має на меті вирішення теоретичної, технічної, практичної учбової проблеми або форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне навчання.

Основну відмінність між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо в двох моментах: вони розрізняються за метою і принципами організації педагогічного процесу. Метою проблемного типу навчання є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку його творчих здібностей.

Використані джерела

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь. –   1997. –376 с.
2. Коменський Я. А. Велика.дидактика / Пер. А. Адольфа,   С. Любомудрова. — М.: Учпедгиз, 1983. — Ч. 1. — 334 с.
3. Освітні технології: Навч.-метод, посібн. / О. М. Пєхота, А. 3. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. За заг. ред. О. М. Пехоти. — К.: А.С.К, 2004. — 256 с.
4. Перспективні освітні технології: Навчально-методичний посібник/ За ред. Г.С.Сизоненко. — К.: Гопак, 2000.
5. Проектні технології на уроках мови і літератури. О.Каліманова // “Вивчаємо українську мову та літературу”. – 2008. -  №28.
6. СитченкоА. Педагогічні технології на уроках української        літератури //Дивослово. — 2001. — №10. — С 19—21. 
7. http:// navigator.rv.ua  - Освітній навігатор.
8.  http://new-school.ucoz.ru -  Нова школа.
9. http://ostriv.in.ua –  Шкільний портал «Острів знань».
10. http://osvita.ua – Освіта-UA.
11. http:// ped.sumy.ua  -  Освітній портал «Українська педагогіка».
12. http://www.mon.gov.ua – Міністерство освіти і науки України.
13.  http:// www.osvita.org.ua -  Освітній портал.