Культура мовлення

Якщо мова не є правильна,

то вона не означає того,що має означати;

коли ж вона не означає того, що має означати,

 то не буде зроблене те, що має бути зроблене;

а тоді моральність і всяке мистецтво

почнуть занепадати, справедливість зійде на

манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу.

Конфуцій

1.           Культура мовлення — це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній).

2.           Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мови є подолання мовних стереотипів: стереотипи    мовлення –  це стереотипи мислення.

3.           Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.

4.           Проблема культури мовлення виявляється    в таких основних аспектах: нормативність,адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

5.           Нормативність - це додержання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошуван­ня, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Нормативність — це, так би мовити, „технічний” бік мовлення, додержання узвичаєних стандартів. Мова наша багата, їй властива розвинена синоніміка та варіантність на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях. Наше завдання — розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

6.           Адекватність мовлення — це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість вислову для адресата. Отже, адекватність мовлення стосується як повноти самовираження, так і забезпечення повноти сприймання. Пам'ятаймо, що для того, хто говорить, сказане ним завжди зрозуміле, але не завжди воно є таким для того, хто сприймає.

7.                Естетичність мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця через використання естетичних потенцій мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів'я чи приказки, тропів чи фігур, узагалі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови й засоби неструктурної естетики роблять мовлення естетично привабливим. І навпаки.

 Культура мовлення суспільства - це чи не найяскравіший показник стану його моральності, ду­ховності, культури загалом. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших співгромадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина — тривожні симптоми духовного нездоров'я народу.

8.           Культура мовлення несумісна з багатослів'ям, словоблуддям, фальшивою патетикою, славослів'ям, одержаними в спадок від радянського суспільства. „Де багато слів, там панує бідність” (Ф.Бекон).

9.           Культура мовлення - не мета, а засіб в утвердженні правди життя. „Господь домагається від кожної людини трьох речей: від душі - щирої віри, від мови - правди, від тіла – стриманості” (О.Григорій-пустельник).

10.     Способи підвищення особистої культури мовлення — різноманітні. Для початку слід:

• виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу, не говорити квапливо — без пауз, „ковтаючи" слова;

• частіше „заглядати у словник" (МРильський), правопис, посібники зі стилістики тощо;

• вивчати мовлення майстрів слова;

• читати вголос (особливо прозові тексти), додержуючи всіх аспектів нормативності;

• заучувати напам'ять художні твори, причому не тільки віршовані;

• оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;

• привчити себе до систематичного записування власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;

• виробити звичку читання з „олівцем у руках" — жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.

11.     Шляхів до мовної досконалості безліч, усі вони починаються з любові до рідної мови, бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову.